Про церковні поминальні записки

О церковных поминальных запискахТрадиція поминальних записок склалася ще у перші віки християнства.
Поминальна церковна записка – це список імен, котрі поминаються священнослужителями під час богослужінь: літургії, молебню, панахиди.
Записки з переліком імен живих називаються «О здравії». Поняття «здравіє» включає не тільки фізичне здоров’я, але й духовне, а також благополуччя на всіх життєвих шляхах.
Записки, з поминанням померлих називаються «За упокій».
Не подаються записки за тих, хто не охрещений в церкві та самогубців. Не потрібно писати в записках імена святих, бо в їхніх молитов потребуємо ми самі.
В записці пишуться імена, що дані при Святому Хрещенні. Слід писати повні імена, без скорочень в родовому відмінку(«кого?»: Василія, Олени).
Також не варто вказувати прізвища а по-батькові, титули та звання. В якості доповнення біля імені можна додати уточнення в зрозумілому скороченні: воїна, болящого – (болящ.), мандрівника – (мандр.), ув’язненого – (ув’яз.). В записка «За упокій» можно додати: новопреставлений(так називают померлого протягом перших 40 після кончини) або вікопомний (померлий, що має в цей день пам’ятну дату: день кончини, іменини або день народження).